
 |
СЬОГОДНІ НАС ДВОЄ |
 |

Привіт, людоньки!
Вітаю усіх з Меланкою!
Бажаю всього самого світлого.
Щось на мене знову "творче бєзобразіє" на свята напало. :-)
Щиро люблю, міцно обіймаю. ;-)
СЬОГОДНІ НАС ДВОЄ
Скляна банка поблискувала ніжністю води. Дотики музики до шкіри були липкі і її долоні стали вогкими, обтяжували її тіло. Вона повільно танцювала самбу. У зеленій сукні несподівано знайшла свою посмішку. Повісила на цвях у стіні маску з такою ж посмішкою.
Він перегорнув сторінку обшарпаної книги. Почухав голову лівою рукою. Втримувати рівновагу було дедалі важко, але він продовжував стояти на руках вниз головою.
Вона ввімкнула світло. Пройшла вузьким коридором з вітальні у ванну по ганчірку. Довго намагалась відтерти його плями з стін, підлоги, стелі. Хижий дим сховав її від його поглядів.
Він довго клеїв вирізки з газети, робив її портрет. Диміло радіо. Він обклеїв настільну лампу паперовими очами. Вони причаровували його.
Він: Може зачекаєш ще трохи?
Вона: Ні. Ти заполонив наш дім депресією.
Він: Просто туга повільно увійшла у мій простір. Мій. Твій. Наш.
Вона: Ти завжди долонями закриваєш мене, мої очі. Немає змоги говорити, діяти. Вбиваєш мене у протистояння. Я не звинувачую тебе, але я шукаю виходу кожен день, і кожної ночі. Намагаюся втекти від тебе, тобто від себе. Хочу стати незалежною від свої думок, і твоїх дій.
Він: Знаєш… Краще розкажи мені казку.
Він відчинив двері на балкон. Банка дзвеніла скляною розпустою. Тюльпан у вазоні розпустився.
Він: Годі перевіряти себе, мне, людей. Годі поглинати спеку.
Вона: Ти помітив, що сніг розтанув?
Він: Так. Якось швидко.
Вона: Він вже далеко.
Він: Напевно.
Вона: Була така ніч. Пам’ятаєш?
Він: Я…
Вона: і ти…
Він: також були…
Вона: Дай мені свій спокій..
Вона відкрила парфуми і розбрискала свій запах по всій оселі. Вода з ванної вже хлюпала під ногами. Лягла на стіл. Їх будинок з жалем заскрипів.
Вона: Я вчора розмовляла з картинами в нашому домі.
Він: А я, люба, гуляв по Подолу. Ходив до Дніпра. Кожен раз я намагаюсь подумки запірнути в його прохолоду. Я б міг плисти, пірнати, підозрюю, що одного дня так і буде. Головне , щоб я не забув випірнути.
Вона: То ти просто напився дощу.
Він: Знаєш, зараз такі жахливі маршрутки.
Вона: Чому я плачу? Не на сцені, а на обдертій часом кухні серед чашок. Мені дісталась зовсі випадково ця головна роль. Мені в неї вживатись чомусь не важко зовсім. Це моя роль, вже зіграна ьогодні….
Він: Мила, бачиш хурделицю наших спогадів та передбачень виє?
Вона: Я відкрутила всі крани у нашій ванній. Тепер у нас є своя річка. І мости.
Вона опустила ноги у воду і зістрибнула зі стола. Він посміхнувся. Його посмішка відзеркалювалась у воді на підлозі.
Він: В тебе такі солоні сльози…
Вона: Ти вимкнув телефон?
Він: Так. Ти така гарна, як словом вдягнута душа.
Вона: Які спекотні твої слова!
Він: Я вкриваю свої плечі твоїм волоссям.
Він погладив її по щоці: Моя букашечка. Дивись не продиряв мені душу своїми уважними очами.
Вона поцілувала його плече. На плиті підгорала кава.
Вона: Скільки років пройшло…
Він: Діставай кружки!
На столі лежала кулінарна книга.
Він: « Традиционный напиток восточной кухни - кофе. Процесс его приготовления и питье представляют собой сложную процедуру, сначала обжаривают зерна, помешивая их маленькой металлической палочкой. Зерна кофе измельчают в особой ступке с соблюдением определенного ритма. Варят кофе в медных и латунных сосудах трех размеров, похожих на чайники. Как правило, кофе пьют без сахара, но с добавлением пряностей - гвоздики и кардамона… »
Звісно вона голосно засміялась.
Вона: Давай погадаєм на каві!
Він: А може в тебе є карти таро?
Лампа, обклеєна очима з газет освітлювала їх захоплені обличчя. У кровавих сутінках симфонічне сонце швидко сповзало.
Він: Виходть…
Вона: Буде!
Він: Залишимо вічності наші вірші-думки-страждання-бажання-мрії-кохання
Вона: Кохання?
Він: Мені так блакитно і так сумно…
Вони пройшли по воді у іншу кімнату. Зачинили двері на ключ.
Вона: Я надіслала тобі листівку ніжності.
Він: А я побачив твій слід у не проявленій фотографії.
Вона: Я так призначила.
Він обійняв її. Вона бачила себе в його очах. Вода поглинала їх думки. Розчиняла здивування. На ранок вода витікала з них разом із почуттями. Заворушила борги, що не їм сплачувати доведеться. І крізь багаття днів з’явиласьнерозгадана сутінь. Небо і часом торкнулись самої суті. Вода поглинула все. І вони захлинулися над бажанням жити!
Затоплена квартира. Калюжі на дворі. І дзеркальні усмішки.
Все, що лишили по собі ці двоє.

|
|
Пожалуйста, назoви себя, или зарегистрируйся. Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии и голосовать.

узнать больше о привилегиях зарегистрированных пользователей
|
|
| 
 |
добавлено: Stusja_трошки hippie 13 января 12:09 |

|
рейтинг: |
+19
 |
проголосовало: 15 |
|
|
|
|
| Пожалуйста, назови себя, или зарегиструйся. Только зарегистрированные пользователи могут добавлять свои фото, оставлять комментарии и голосовать. |
 | Узнать больше о привилегиях зарегистрированных пользователей |
 | Отослать другу |


|