 |
лист Святославові Вакарчуку |
 |
Доброго дня, Святославе!
Дякую за вихід (думаю, до кращих парламентських часів?!) Свої побажання хочу висловити цитатою відомого українця Євгена Павловича Гребінки, з дня смерті якого цього року мине 160 років: „З панами добре жить, Водиться з ними хай тобі Господь поможе, Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх – крий нас боже!”
Користуюсь нагодою, хочу й запропонувати Вам, і попросити Вас установити історично втрачену справедливість. Як відомо, Євген Гребінка 165 років тому написав вірш „Очи чёрные”, що присвятив своїй нареченій – зросійщеній німкені. Цей вірш і донині широко використовується (щоправда, у дещо зміненому вигляді), як основа романсів і пісень. Є відомий романс Шаляпіна-Рахманінова, який виконує російською мовою Дмитро Хворостовський. Є версія пісні Володимира Висоцького. Є пісенні версії й англійською, і французькою. А от широко відомої версії рідною мовою Гребінки і досі немає. На мою думку, російськомовні варіанти цього вірша аж занадто просякнуті ментальною рисою росіян – „страстью, которая приводит к гибели”, що зовсім не відповідає суті вірша Гребінки.
От оригінал Гребінки (з „Вікіпедії”):
1.
Очи черные, очи страстные,
Очи жгучие и прекрасные
Как люблю я вас, как боюсь я вас
Знать, увидел вас я в недобрый час
2.
Ох, недаром вы глубины темней!
Вижу траур в вас по душе моей,
Вижу пламя в вас я победное:
Сожжено на нем сердце бедное.
3.
Но не грустен я, не печален я,
Утешительна мне судьба моя:
Всё, что лучшего в жизни бог дал нам,
В жертву отдал я огневым глазам!
У часи моєї молодості (30–40 років тому) був випадок мого болісного розставання з коханою чорноокою мадяркою з українського Закарпаття. Вона не дочекалась мене з армії, вийшла заміж за угорця, мала вже й сина. Та ще довгий час ми з нею таємно зустрічалась (зустрічі наші були рідкими й раптовими). Зрештою вона мала остаточно виїхати до Угорщини. І от, з нагоди нашого розставання, що відбулося у Мукачевому, я переклав „Очі...” Гребінки й попросив знайомого цигана заспівати цей, уже український, романс на нашій прощальній зустрічі в місцевій кав’ярні.
Тож моя версія така:
Очі чорні, очі жагучі
Очі пристрасні й прекрасні
Як закохав я вас, як боюсь я вас
Знать, приглянув вас я в недобрий час
Ой, недурно ви глибини темної!
Бачу траур в вас по душі моїй,
Бачу полум’я ваше переможне
Спалено в нім серце моє бідне.
Но не тоскно мені, не печалюсь я -
Утішниця ж та доля моя:
Все, що краще в житті бог дав нам,
В жертву віддав я вогневим очам!
Я не прошу повністю чи частково прийняти мою версію. Прошу лиш дати життя будь-якій, але українській версії цієї, такої близької мені, легенди Євгена Гребінки.
З повагою, Віктор Перконос.
|
|
Пожалуйста, назoви себя, или зарегистрируйся. Только зарегистрированные пользователи могут оставлять комментарии и голосовать.
 узнать больше о привилегиях зарегистрированных пользователей
|
|
|
 |
добавлено:
Віктор Перконос
5 октября 21:21 |
|
рейтинг: |
0
|
проголосовало: 0 |
|
|
|
|
| Пожалуйста, назови себя, или зарегиструйся. Только зарегистрированные пользователи могут добавлять свои фото, оставлять комментарии и голосовать. |
 | Узнать больше о привилегиях зарегистрированных пользователей |
 | Отослать другу |
|
